ЕКОНОМІЧНИЙ, -а, -е. 1. Прикм. до економіка 1. Економічні відносини. Економічні категорії. <> Економічна безпека: а) створювані державою умови, що гарантують недопущення нанесення господарству країни непоправного збитку від внутрішніх і зовнішніх економічних погроз; б) запобігання витоку конфіденційної економічної інформації з фірми, порушенню комерційної таємниці, здійсненню економічних диверсій. Економічна блокада – економічна ізоляція країни з боку інших країн за допомогою обмеження або заборони на торгівлю всіма або окремими товарами з цією країною. Економічна географія – суспільна наука, яка вивчає закономірності територіального розміщення і структури народного господарства. Економічна грамотність – рівень економічних знань, умінь і навичок, а також особистісних якостей людини, що дозволяють їй свідомо брати участь у господарській діяльності суспільства. Економічна дестабілізація – різке порушення рівноваги, хитке положення в економіці, дисбаланс господарських відносин. Економічна діагностика підприємства – комплексний аналіз і оцінювання економічних показників роботи підприємства на основі вивчення окремих результатів, неповної інформації з метою виявлення можливих перспектив його розвитку і наслідків поточних управлінських рішень; на основі оцінювання стану господарства і його ефективності робляться висновки, необхідні для прийняття рішень про цільове кредитування, про купівлю або продаж підприємства, про його закриття й т.п. Економічна допомога – надання багатими державами матеріальної, грошової, технічної допомоги більш бідним, зазвичай на безоплатній основі; така допомога часто надається країнам, регіонам, людям, що постраждали від стихійних лих, військових конфліктів. Економічна зона країни – морські райони, що знаходяться за межами територіальних вод (територіального моря) якої-небудь держави та прилягаючі до них острови. Економічна компаративістика: а) економічна наука, що досліджує різні економічні системи шляхом їхнього зіставлення (порівняння); б) навчальний курс у вищих навчальних закладах ряду країн. Економічна кон'юнктура – стан економіки, рівень економічної активності, що характеризується рухом цін, процентних ставок, валютного курсу, заробітної плати, дивідендів, а також динамікою виробництва і споживання. Економічна криза – різке погіршення економічного стану країни, що проявляється в значному спаді виробництва, порушенні сформованих виробничих зв'язків, банкрутстві підприємств, зростанні безробіття, і в підсумку – у зниженні життєвого рівня, добробуту населення. Економічна культура – система цінностей та імпульсів господарської діяльності, шанобливе ставлення до будь-якої форми власності та комерційного успіху як до великого соціального досягнення, успіху, неприйняття настроїв «зрівнялівки», створення та розвиток соціального середовища для підприємництва й т.п. Економічна наука – наука про господарство, управління, відносини між людьми, а також людьми та навколишнім середовищем, що виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання продукту, благ, послуг; економічна наука поєднує ознаки точної та описової наук; економічна наука багато в чому є емпіричною, заснованою на досвіді наукою, відноситься до суспільних, гуманітарних наук. Економічна поведінка –  спосіб, характер економічних дій громадян, працівників, керівників, виробничих колективів за тих або інших умов економічної діяльності. Економічна політика – здійснювана урядом система заходів, дій в галузі управління економікою, додання певної спрямованості економічним процесам відповідно до цілей, завдань, інтересів держави, які забезпечують вирішення довгострокових (стратегічних) та короткострокових (тактичних) завдань розвитку економічної системи; включає структурну, інвестиційну, фінансово-кредитну, соціальну, зовнішньоекономічну, науково-технічну, податкову, бюджетну політику. Економічна психологія – галузь психології, що досліджує взаємозв'язок психологічних характеристик людей з усіма формами їхньої економічної поведінки. Економічна рівновага – стан економічної системи, ринку, що характеризується наявністю збалансованості, зрівноваженням двох різнонаправлених чинників; наприклад, рівновага попиту та пропозиції, виробництва і споживання, доходів і витрат; рівновага може бути нестійкою, короткочасною, і стійкою, тривалою. Економічна свобода – можливість для суб'єктів господарювання вибору форм власності та сфери використання своїх здібностей, знань, можливостей, професії, способів розподілу доходів, споживання матеріальних благ; реалізується на базі законодавчих державних норм і невіддільна від економічної відповідальності громадян. Економічна система – історично виникла або законодавчо встановлена, діюча в країні сукупність принципів, правил, норм, що визначають форму та зміст основних економічних відносин, що виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання економічного продукту; включає в себе поняття “Політична економія” і “ Економікс”. Економічна співдружність – група країн, які об'єдналися для проведення узгодженої, спільної економічної політики, досягнення спільних цілей, координації спільної діяльності. Економічна статистика – галузь статистичної науки. Економічна стратегія – довгостроковий курс економічної політики, спрямований на вирішення великомасштабних економічних і соціальних завдань. Економічна теорія – теорія економічних процесів і явищ, функціонування господарства, економічних відносин, заснована, з одного боку, на логіці, на історичному досвіді та, з іншого боку, на теоретичних концепціях, поглядах учених-економістів. Економічне зростання: а) збільшення масштабів сукупного виробництва і споживання в країні, що характеризується, насамперед, такими макроекономічними показниками як валовий національний продукт, валовий внутрішній продукт, національний дохід; вимірюється темпами зростання або приростом цих показників за певний період часу (відношення показників наприкінці і на початку періоду або відношення приросту показника до його початкового значення);  б) збільшення виробничих можливостей в результаті збільшення кількості використовуваних чинників виробництва або вдосконалення техніки та технологій. Економічне передбачення – здатність індивідів або певних інститутів приймати раціональні цілеспрямовані рішення, що ґрунтуються на врахуванні вигод і витрат, які можуть стати наслідком їх дій. Економічне піднесення – стан економіки країни, який характеризується зростанням виробництва, підвищенням його ефективності, пожвавленням економічної діяльності в різних сферах, підвищенням рівня життя. Економічне середовище – сукупність економічних умов розвитку бізнесу, підприємництва; передбачає наявність економічної волі, вільне переміщення ресурсів, існування значних стимулів до праці. Економічне стимулювання – система організаційно-економічних заходів, скерованих на розвиток господарської діяльності та підвищення її ефективності. Економічний аналіз – виведення економічних закономірностей на основі дослідження відповідних фактів економічної дійсності, розкладання економіки на окремі частини – економічні категорії, та їх аналіз. Економічний матеріалізм (економічний детермінізм) – концепція, прихильники якої розглядають економіку як суб'єкт історичного процесу і намагаються вивести безпосередньо з неї всі культурно-ідеологічні явища.  Економічний план – опис, картина, модель намічуваного майбутнього стану економічної системи, господарства країни, регіонів, галузей, підприємств, компаній; план фіксує показники, що характеризують стан системи наприкінці планового періоду, визначає шляхи, способи досягнення бажаних рубежів, необхідні для цього ресурси; плани поділяються на перспективні (довгострокові), строком на 10–5 років, середньострокові – на 3–5 років і поточні (короткострокові) – на період до 1 року; розрізняють плани директивні, які підлягають строгому виконанню, та індикативні, тобто плани, що радять, близькі до прогнозів; плани розробляються на рівні всього господарства країни (державні, національні плани), по окремих галузях і регіонах, на рівні підприємств, фірм. Економічний прибуток – різниця між загальним доходом і економічними витратами, які містять бухгалтерські (зовнішні) та внутрішні витрати, зокрема, й нормальний прибуток. Економічний союз – співдружність країн, які встановлюють спільні зовнішні митні тарифи, проводять спільну торгову політику, встановлюють торгові обмеження. Економічний спад – тривале, стійке зниження обсягів виробництва основних видів товарів та надання послуг, зниження ділової активності, яке зазвичай супроводжується зменшенням реальних доходів населення, погіршенням умов життя, безробіттям. Економічний цикл – постійно періодично повторювані протягом ряду років піднесення та спади в економіці; складається з декількох фаз: піднесення, криза, депресія, пожвавлення; розрізняють довгі цикли, що повторюються через 20–25 років і коротких циклів, які повторюються через 5–10 років.  Економічні барометри – показники, що пророкують зміну кон'юнктури, динаміки попиту та пропозиції і т.п. Економічні важелі – інструменти управління економікою; включають систему цін і тарифів, податки, фінансово-кредитні важелі і т.п.; економічні важелі різного або одного виду використовуються як інструменти регулювання економіки в цілому і впливу на економічні процеси на рівні підприємств, фірм; є невід'ємною частиною господарського механізму. Економічні відносини: а) відносини між людьми, пов'язані з організаційними процесами у суспільному виробництві: поділ і кооперація праці, концентрація та централізація виробництва, зміна профілю виробництва і т.п.; ці форми економічних відносин називаються організаційно-економічними відносинами, існують вони незалежно від того або іншого соціально-економічного ладу суспільства; б) соціально-економічні відносини – відносини між людьми, пов'язані з певним типом (формою) власності на засоби виробництва. Економічні закони – встановлені на основі досвіду, практичної діяльності, виявлені шляхом наукових досліджень стійкі зв'язки, взаємозв'язки між економічними явищами, процесами, відносинами, що характеризуються їх величинами та показниками; на відміну від фізичних, економічні закони не мають загальності, не є законами природи; економічна поведінка людини обумовлена не тільки об'єктивними законами, але й суб'єктивною волею людей; тому економічні закони виявляють тільки найзагальніші, найтиповіші властивості та ознаки процесів виробництва, розподілу, обміну та споживання і не мають абсолютного характеру; до того ж сукупність економічних законів не встановлена однозначним чином економічною наукою; широко відомі такі економічні закони як закон попиту, закон пропозиції, закон спадаючої прибутковості, закон зростаючих граничних витрат, закон зростання потреб і т. п. Економічні категорії – найважливіші поняття економічної науки, що відображають істотні аспекти економічних явищ і процесів, наприклад, вартість, ціна, праця і т.п. Економічні науки – сукупність наук про господарську діяльність людей; складова частина суспільних наук; включає економічну теорію, політекономію, економікс, історію народного господарства, історію економічної думки, планування народного господарства, управління суспільним виробництвом, економічну статистику, фінанси і кредитну економіку праці, економіку галузей народного господарства, регіональну економіку. Економічні регулятори – економічні важелі, що побічно впливають через механізм інтересів на учасників економічних процесів, господарюючих суб'єктів (наприклад, ціни, податки, норми, банківські відсотки, санкції та ін.). 2. Стос. до організації й ведення економіки (у 2 знач.), пов'язаний з нею. // Пов'язаний з вивченням економіки. Економічна географія. 3. Який дає можливість зекономити що-небудь; вигідний у господарському аспекті. 4. заст. Прикм. до економія 2.