СОЦІАЛЬНИЙ, -а, -е. 1. Пов'язаний із життям і стосунками людей у суспільстві; суспільний, громадський. // Породжений умовами суспільного життя, певного середовища, ладу. // Існуючий у певному суспільстві. // Здійснюваний у суспільстві. // Зумовлений поділом суспільства на класи. Соціальне забезпечення. Соціальне страхування. <> Соціальна група – сукупність людей, громадян, згрупованих за ознаками спільності інтересів, видів діяльності, місця проживання, історичної спільності тощо. Соціальна допомога – піклування держави, суспільства про громадян, які потребують допомоги у зв'язку з віком, зі станом здоров'я, соціальним станом та ін.; соціальна допомога (соціальний захист, соціальне забезпечення) проявляється у вигляді пенсій, наданні матеріальної допомоги, обслуговуванні хворих і людей похилого віку, турботи про дітей; твердо гарантовану систему матеріального забезпечення непрацездатних називають соціальним страхуванням. Соціальна інженерія – теоретична і практична діяльність, спрямовані на створення та використання набору засобів впливу на поведінку людей з метою вирішення соціальних проблем, адаптації організаційних структур суспільства до умов, що змінюються, і профілактики соціальних конфліктів. Соціальна інфраструктура – стійка сукупність матеріально-речовинних елементів, що створюють умови для раціональної організації основних видів діяльності людини – трудової, соціально-політичної, культурної, сімейно-побутової. Соціальна морфологія – галузь соціології і культурології, що досліджує форми колективного буття людей у певних природних умовах. Соціальна патологія – негативні форми відхилення від соціальних норм (злочинність, наркоманія, проституція, алкоголізм і т. д.). Соціальна політика – політика, що проводиться державою, курс дій відносно здійснення соціальних програм, підтримки галузей соціальної сфери тощо. Соціальна психіатрія – розділ психіатрії, що вивчає вплив соціальних, культурних, етнічних і екологічних чинників на психічне здоров'я людей. Соціальна психологія: а) наука, що вивчає закономірності, специфічні риси психічної діяльності і поведінки соціальних спільнот, вплив соціальних умов на психологію і соціальну поведінку особи; б) одна зі сфер соціальної свідомості, сукупність почуттів, волі, настроїв, звичок, традицій, що проявляються в психології соціальних груп, класів, націй, народів завдяки спільності соціально-економічних та інших умов їхнього життя. Соціальна ринкова економіка – суспільна система, при якій держава гарантує свободу підприємництва і конкуренції, сприяє послабленню конфліктів між роботоотримувачами та роботодавцями, а також реалізує великі програми підтримки соціально незахищених верств населення. Соціальна стратифікація: а) соціологічне поняття, що позначає багатомірну структуру суспільства і окремих його верств; систему ознак соціального розшарування, нерівності; б) галузь соціології, яка заперечує факт існування антагоністичних класів і яка представляє соціальну структуру суспільства у вигляді верств (страт), що виділяються за освітніми, професійними, політичними, майновими, релігійними, біологічними, психологічними та іншими ознаками. Соціальна структура суспільства: а) будова суспільства в цілому, система зв'язків між всіма його основними елементами; б) різні види соціальних спільнот і відносини між ними: соціально-класові, соціально-духовні, соціально-демографічні, соціально-етнічні; в) у вузькому розумінні – тільки соціально-класові спільноти (класи, групи, верстви) і відносини між ними; у рамках соціальної структури суспільства реалізуються процеси функціонування і розвитку соціальної системи; вона має конкретно-історичний характер. Соціальна сфера – сукупність галузей, підприємств, організацій, які безпосередньо пов'язані і визначають спосіб і рівень життя людей, їх добробут, споживання (освіта, культура, охорона здоров'я, соціальне забезпечення, фізична культура, громадське харчування, комунальне обслуговування, пасажирський транспорт, зв'язок). Соціальне страхування – система гарантованого матеріального забезпечення людей у старості, у разі втрати працездатності, при вагітності та в інших обумовлених законом випадках за рахунок коштів спеціальних фондів, що акумулюються державою з внесків підприємств, організацій i установ згідно з визначеними нормами. Соціальне страхування і забезпечення – встановлена, контрольована і гарантована державою система забезпечення, підтримання людей похилого віку, непрацездатних за рахунок державного страхового фонду, а також колективних і приватних страхових фондів. Соціальний патерналізм – стосунки між працівниками і роботодавцями, що складаються не у формі рівноправного соціального партнерства, а у формі покровительства, керівництва якого-небудь підприємства над членами свого трудового колективу, розраховуючи на їх більш сумлінну роботу. Соціальні інститути – стійкі форми організації спільної діяльності людей (родина, школа, армія, трудовий колектив і т. д.). 2. Який має на меті зміну суспільних виробничих відносин.