ЯК² , присл. 1. пит. Означає питання про спосіб дії, стан, обставини; яким чином. // Означає питання про якість дії або стану. // з інфін. У риторичних питаннях уживається для вираження цілковитої неможливості здійснення, виконання чого-небудь; неможливо, не можна. // у знач. присудк. сл. Відповідає пит. займ. який. 2. означ. Уживається на позначення вищої міри або ступеня виявлення дії, стану; дуже, надзвичайно. // перев. з част. от, он. Уживається як абстрактне позначення способу дії замість назви її. <> Кому як; Як кому – по-різному, не однаково. 3. способу дії. Указує на спосіб дії; яким чином. 4. часу. Те саме, що коли¹ 1. 5. неознач. Те саме, що як-небудь 1. 6. відносний. Означає якість чи обставину способу дії, уживається як сполучне слово:  а) приєднує підрядне речення способу дії; б) приєднує підрядне означальне речення, відповідаючи відносному займеннику який. <> Як є: а) абсолютно, зовсім; б) хай буде так. Як не є – хай там що, за будь-яких умов, незважаючи ні на що.

ЯК³ , спол. 1. порівняльний. Уживається для приєднання порівняльних зворотів і підрядних порівняльних речень, близький за знач. до спол. мов, наче, неначе. // При повторенні порівнюваного слова в порівняльному звороті вживається для підкреслення звичайності, типовості предмета. // Уживається для приєднання до простого речення порівняльного звороту, що пояснює який-небудь член цього речення, виражений формою вищ. ст. порівняння прикметника або прислівника, у знач. ніж. Як завжди. Як слід.   2. з'ясувальний. Приєднує підрядні додаткові речення. 3. приєднувальний. Приєднує речення, близькі за змістом до порівняльного звороту; у знач. будучи ким, чим, подібно до кого, чого. // Приєднує вставні слова і словосполучення. 4. часу. Указує на одночасність того, про що йдеться в головному й підрядному реченнях; у знач. коли. // Означає негайне настання однієї дії після іншої у складі спол. тільки ..., як ...; тільки що ..., як ...; ледве ..., як ... . // Указує на причину, наслідком якої є дія, виражена в головному реченні. // Входить до складу складних сполучників. 5. умовний. Приєднує підрядні умовні речення; відповідає за знач. спол. коли, якщо. 6. означ. Приєднує підрядні речення способу дії. 7. означ., рідко. Приєднує підрядні означальні речення, зі змістом яких порівнюється сказане в головному реченні. 8. причини, рідко. Приєднує підрядні речення причини, відповідає за знач. спол. оскільки. // Уживається в складі складного спол. так як. 9. розділ., перев. із запереч. част. не. Уживається для вираження несумісності двох предметів, ознак, дій.

ЯК⁴ , част. 1. підсил. Уживається в знач. дуже, надзвичайно (перев. в окличних реченнях). 2. Уживається в риторичних запитаннях і окликах у знач. хіба можна, неможливо.  3. Уживається для вираження здивування, обурення тощо з приводу якоїсь якості, властивості, дії і т. ін. 4. Уживається при дієсловах доконаного виду для вираження раптовості дії. 5. перев. з част. не. Уживається для вирізнення, підсилення висловленого. 6. нар.-поет., рідко. Уживається в зачинах казок, на початку віршів тощо. 7. підсил. Уживається як складовий компонент у формах прикметників і прислівників найвищ. ст. порівняння з префіксом най... для вирізнення, підсилення міри якості, відповідаючи за знач. сл. самий, найбільш, напр.: якнайлегший, якнайпізніше і т. ін.